Йду Гетсиманським садом в Великодень,
в нім каменів вже більше ніж дерев.
Вони ще пам’ятають лик Господень
й народу невимовно-дикий рев.
Він лине із забутої Голгофи,
куди Ісус поніс тяжкий свій хрест:
„Варавві волю!“ – відгук катастрофи,
і „Розіпни Його!“ – як помсти перст.
Відтак пішов Син на нестерпні муки,
щоб відкупити первородний гріх,
із криком: „Батьку мій!“ у мить розпуки,
під вигуки юрби й єхидний сміх…
Христа як відрізнити від Варавви,
хто жертва з них обох, а хто все ж кат?
Іуда в кожнім з нас живе лукавий
і кожен з нас хоч трішечки Пілат…
Так, Юди слід у кожнім з нас лукавий
і кожний з нас по-своєму Пілат!
08.04.2018
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786608
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 08.04.2018
автор: Олександр Мачула