Кудись поділась людська совість
Вона сховалась між століть
Я напишу про неї повість
За совість Господа моліть.
Бо у теперішньому світі
Усе вже куплено давно,
А люди знов ідуть в ті сіті,
Бо їм, здається, все одно.
Вони всі прагнуть лиш наживи,
Побільше грошей і крові,
І у бажанні тім поживи
Їх душі знов стають криві.
У них ще є чимало сили,
Щоб світ змінити навіки
Із рук витягують їх жили –
Вони стоять крізь всі віки.
Вони втікають від слів правди,
Не хочуть чути про добро
Та вірю: буде так не завжди
Зламають злу його ребро.
Та доки все не так, інакше,
Добро лиш дріб`язок і все
Не голоси, співачко-квакше
Змінити зможу я усе.
Я вирву з коренем байдужість,
Яка у душах пророста,
Туди посію слова дужість
Нехай, мов квіточка зроста!!!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786636
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 08.04.2018
автор: Lina Queen