«Примари»
І брав її до губ немов причастя
І пив усю до дна її любов
Не зміг найти у ній я тільки щастя
Отрутою наповнив свою кров
Зелена цвіль покрила мою душу
Глумилася над серцем зла любов
І вирвалося море все на сушу
Позбавившись назавжди від оков
Лихий Перун ударив меч об скелю
І іскрами умився цілий світ
Створив для себе він свою Помпею
Пробивши серце тисячею біт
В мить гори розійшлися наче хмари
Прийнявши його в нетрі небуття
Під руки його взяли дві примари
Забравши назавжди його життя
Віталій Прокопович…
04.04.2018.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786652
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.04.2018
автор: Віталій Прокопович