Аеропорт, не вокзал ментально!
І навіть вернувшись із тисяч шляхів,
Життя озирається на минуле вокзально,
Що бачив на них, і що з них хотів.
Що прагнув покласти життю на спокуту,
Чим згордував і кого чарував?
Чим марив, кохаючи серцем спокусу,
Й кого від прокляття душею сховав!
У чому та істина - у пошуку щастя?
У чому?
Можливо у прагненні див!
Слова на папір - цим я кличу нещастя?
Молюся!
І втечу готую від сльозових жнив.
Я надто погряз у думках самоїдства,
І надто шукав чим завадить собі
І лише вокзали зі мною ментально
Із огляду на мої майбутні шляхи.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786737
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 09.04.2018
автор: Андрій Толіч