Коли земний скінчається політ
і покидає плоть душа людини,
то по дорозі у безсмертя світ
в чистилище вона спочатку лине.
Вготованих митарств вкусивши смак,
залежно від земних особи вчинків,
душа, пройшовши фейсконтроль, відтак
у рай чи пекло втрапить для спочинку.
Коли земний я свій закінчу шлях
і в інший світ душа моя полине,
до пекла спершу полечу, на жах
мельком погляну, лише на хвилину.
Затим до раю також, зазирну
в відкриту праведним Небесну браму.
З’ясую віри вічну таїну –
як світлі душі там живуть погляну.
Непослухом я був усе життя
і після смерті б не лишивсь собою,
якби душі своїй нікчемне майбуття
обрав в раю чи пеклі між юрбою.
Я варту ангельську чемненько попрошу –
хвилинку-дві на мене зачекати,
й босоніж тихо, мов по споришу,
покину ті засиджені пенати.
Моя душа шугне крізь жар і лід,
розірве цей старий уклад обтяжень
і полетить в безмежний дивосвіт
шукать собі нових пригод і вражень!
10.04.2018
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786826
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 10.04.2018
автор: Олександр Мачула