В тім’ї вогнем роздвоєна свідомість
Пече роками від жахіть війни.
У скронях тиснявою невідомість
Та доказ вірний, ні, ми - не раби.
Стоять солдати насторожі миру,
Щоб спокій мали рідні та близькі.
Ростить Вкраїна їм достойну зміну,
Міцні стають ті плечики слабкі.
Вони - діти нескорених понині,
Хто кров’ю, славою укрив степи.
Зав’язлі у жадобі павутинній,
Кістками в землю ляжуть вороги.
10.04.18
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786856
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.04.2018
автор: Валентина Ланевич