Коли весна вітри вже запряже,
І ті примчать її до свого дому,
Вона льоди поріже, мов ножем,
І прожене сніги й зимову втому.
Я простелю для неї рушничок
І запрошу у край свій на гостини,
Замовлю музику і пісеньки пташок,
І розіпне весна свою хустину.
А там лугів небачена краса,
Й кульбабки-сонця, росами умиті,
І день, котрий не поспіша згасать,
І вод зелено-сині оксамити.
19.03.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786931
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 10.04.2018
автор: Ганна Верес