Я не скажу тобі - прощай!
Так доля шепотіла.
Тобі хотів створити рай,
Лебідка ж відлетіла.
Про різне вітер шепотів,
Хоч він того не знає.
Я в час отой, як лист тремтів,
Бо знав, що знов втрачаю.
Навіщо знову роз’ятрив,
Свою болючу рану?
Бо я люблю і я любив,
Свою одну кохану.
Ти відчуваєш певно теж,
Нам не втекти від долі…
Моя любов немає меж,
Як і межі на полі.
Я не скажу тобі - прощай!
Твоє ім’я мені святе…
Я сотворю для тебе рай,
Нехай весна в душі цвіте!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786998
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.04.2018
автор: СЕЛЮК