Я можу дивитись на тебе годинами,
І знаю, що не надивлюсь.
В обіймах твоїх почуваюсь дитиною,
Радію і щиро сміюсь.
Спішу і набутись ніяк не встигаю
З тобою в омріяну мить.
Схвильована радість від твого «кохаю..»
Сльозою в очах затремтить.
Коли не повірить ніхто в твої сили,
Ми будемо вірити вдвох.
Я б зірку бажання для тебе струсила,
Лише б допоміг мені Бог.
Спіткнешся в дорозі, я вітром прилину,
За руку тебе підхоплю.
Від тих ворогів, що стрілятимуть в спину,
Стіною тебе заступлю.
Літаю щаслива у просторі думки,
Молитва вкриває вуста,
Дай, доле, такого солодкого трунку
На всі, що належать, літа.
Любові моєї невимірна сила
Дасть відсіч незгодам усім.
Якщо небо скине для розмаху крила,
Я ангелом стану твоїм.
Лиш знай, мене змусити падати в ноги
Не зміг ні один чоловік.
Я вірною буду тобі всю дорогу,
Рабою – не буду повік.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787068
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.04.2018
автор: Світлана Вітер