Таки прийшла!. .

Таки  прийшла  –  й  нема  на  неї  ради!..
Вітроволоса,  юна  –  ще  дівча.
І  крижані  холодні  барикади
Порозбивала  –  навіть  без  меча.

Перемогла,  таки  перелюбила
Хмільного  вітра  в  пишної  зими,
Бузково-ніжним  вишила  му  крила
І  осідлала  впевнено  громи.

Розповила,  розбурхала  городи,
Забрунькувала  жилаве  гілля…
О,  звійнице  шалена,  гойна  вродо,
Ступаєш  легко,  а  двигтить  земля.

Куди  не  глянь  –  нуртують  свіжі  соки,
Прорізується  молода  трава…
Який  же  обрій  чистий  і  високий
Понад  тобою,  мавко  лісова!

А  як  життя,  залюблене  у  світло,
Хапає  спрагло  кисень  і  росте!..
Навіть  верба  розчахнута  заквітла
І  розпустила  пасмо  золоте.

А  квіту,  квіту  –  що  й  землі  не  видко,
Як  молоко  густе,  що  збігло  з  гір!
Дай  переве́сти  подих,  ворожбитко,
Бо  захлинусь  від  захвату,  повір!..

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787186
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.04.2018
автор: Наталя Данилюк