Віє холодним сонцем затьмареним
у пустелі ночі,затухлих сердець,
що в спекотну мерзлоту не дають
відтанути звивинам розумного.
Кажанами рояться їх думки,
за для зараз,за для тепер,
влада владою,владою влад,
над людством,атомом злості,
чорними зграями вбивств,
зажухлих димів хімічних атак
у розіп"яте сьогодення.
Не прогріває полум"я
недоцвівших життів,
душі вбивць,вмурованих у
штучні склепи байдужості,
черствості,ненависті,
звершеності пекла землі.
Псевдо боги дозволеності рогатих,
стануть головними дійовими особами
пожераючої смоли вічного пекла,
безодні гріхопадіння ...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787207
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 12.04.2018
автор: Плискас Нина