Квітень, вже на порозі…

                         Квітень,    вже    на    порозі…

Квітень,    вже    на    порозі,    зеленіє    верба,
Я    ж,    усе    у    тривозі.    В    моїм    серці    журба…
Де    дівчина    кохана?    І    чому    все    мовчить?
Вона    серцю    бажана,    то    чому    ж    не    спішить?..

Візьму    й    піду    до    мами,    до    рідної    єї,
Насмілюсь,    запитаю,    про    Наталю,    в    неї.
Може    серце    розтане,    вона    все    розкаже,
Де    шукати    дочку,    мені    знову    підкаже…

Любив    я    Наталю,    та    знайшовся,    десь    інший,
І    мабуть,    серед    нас,    оказався    я    гірший.
А    трикутник,    в    кохані  –  добра    не    приносить,
Все    далі,    та    далі,    мою    Долю    відносить…    

Повернися    Наталю,    повернись    до    мене,
Я    тебе    ж    так    кохаю,    як    самого    себе.
Цілував    твоє    личко    і    гарнії    брови,
Повертайся    до    мене,    моя    чорноброва.

                                       07:30.12.04.2018.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787252
Рубрика: Авторська пісня
дата надходження 13.04.2018
автор: Михайло Онищенко