[color="#ff0000"][b][i]Я - мед і отрута, майбутнє й колишнє.
Ненависть і ніжність, потворність й краса.
Я можу усе затоптати в болото,
А можу – піднести, аж під небеса.
Я - трішки мислитель, й пропаща людина,
Духовність і пристрасть, байдужість і страх.
Я можу із попелу випестить квіти,
А можу - з життя, залишити лиш прах.
Яка б не була я - таких більш немає,
І кожну з цих рис, можливо кохати,
Лишаюсь собою... ти ж маєш можливість,
Мене справжню, краще від мене пізнати.
[/i][/b][/color]
ПЕРЕВОД:
[b][i]
Я - мед и яд, будущее в прошлом,
Ненависть и нежность, уродливость и красота
Я могу, все затоптать в болото,
А могу - вознести туда, где высота.
Мыслитель я и человек пропащий,
Духовность в страсти, равнодушний страх…
Могу из пепла выростить цветы,
Или наоборот, из клумбы - слелать прах.
Какой бы не была, таких же - нет на свете,
Характера черты - можно боготворить,
Остаюсь собой, а у тебя есть возможность,
Узнать меня, почувствовать , любить…[/i]
[/b]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787372
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 14.04.2018
автор: Інна Рубан-Оленіч