Допоки тебе нема,
Доти й мене не буде.
В розмай не піде весна,
І Всесвіту не розбудить.
Не винайти справжніх слів
Відвертості та відчаю.
Щоб колір вернув до снів
Тебе так не вистачає...
Допоки ти тільки тінь,
Не знати тепла від світла.
На стежках сліпих прозрінь
Лиш паморозь мрій розквітла.
Малюю свій день тобі
Реальніше від світлини,
Щоб час у його ходьбі
Спинити хоч на хвилину...
Допоки тебе знайти
Чомусь не дарує доля,
Знов спалюю всі мости,
Згасаючи ,мимоволі.
Але воскресіння трав
Лікує в надії душу.
Бо вірю - не дочекав,
Бо знаю, і серцем - мушу...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787492
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.04.2018
автор: Вадим Димофф