Це сірий край крокуючих колон,
Упевнених у власній правоті,
Тут за реальність править дивний сон,
В якому кровопивці всі – святі.
Тут не дарують квітів і зірок,
Якщо наказ не кинули згори,
Бо тут вождів кохають, не жінок,
І їм свої присвячують дари.
Тут зрада найрідніших – еталон,
Тут від доносів валяться столи…
Це сірий край крокуючих колон,
З якого нещодавно ми втекли.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787554
Рубрика: Інша поезія натхнення
дата надходження 15.04.2018
автор: rutzt