А знаєш, ти мені уже байдужий.
Щаслива, що це сталося урешт.
Ніколи ж бо не став би мені мужем,
Хоч би й ходив зі мною мешт у мешт.
А знаєш, я тобі не дорікаю
Не рикаю на долю, наче лев.
Краплини болю із душі стікають,
Мов теплий дощ по стовбурах дерев.
А знаєш, я тобі прив’яжу крила,
Щоб будь-яку вершину осягнув.
Пірнув в обійми літнього Ярила,
Осяяний його промінням був.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787602
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.04.2018
автор: Крилата (Любов Пікас)