А він пішов... І слова не сказав,
Слова уже були напевно зайві.
Сліди його згубились серед трав
І зникла навіть тінь у сонця сяйві.
Пішов так наче нитку обірвав
Ту, що незримо їх обох єднала.
Десь там його чекала купа справ,
Де місця вже тепер вона не мала.
Була ця зустріч їхня — дивом з див
Та почуття в дорозі розгубили.
Якщо б він справді так її любив,
Їх розлучити не знайшлося б сили.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787619
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.04.2018
автор: Патара