В місті Канів, над Дніпром – рікою,
Із – за круч здіймається зоря.
Вона світить, гріє і голубить
Незгасиму мрію Кобзаря.
Височить він на своїй Чернечій
Мудро дивлячись у гладь ріки
А йому дорослі і малеча
Низько кланяються і кладуть вінки.
Бо пророче слово Кобзареве,
І сьогодні на вустах звучить.
В ньому мудрість, віра і надія,
І наука, як нам дальше жить.
Як боротись і перемагати -
Щоб Вкраїну рідну зберегти.
Треба жити так, як вчила мити,
У майбутнє, у прекрасне вперто йти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787727
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.04.2018
автор: Валентина Рубан