[i]Вона дрімала вкутана в листок,
Зігрів її промінь і вмила роса,
Під сонним маревом хмарин-думок,
Втішала її вранішня краса.
Її голубили блакитні небеса,
Поки безповоротний долі рок,
Впустив людину в ріднії ліси
Дозволив їй наблизитись на крок.
Ось, уже близько та безжалісна рука,
Яка посміла ніжний цвіт зірвати,
Беззахисна стеблиночка тонка,
Не знала, як їй далі існувати.
Не думала, що доленька така,
В букеті в’ялім тихо помирати.
[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787873
Рубрика: Сонет, канцон, рондо
дата надходження 18.04.2018
автор: Інна Рубан-Оленіч