"Печаль"

"Печаль"
Печаль,  печаль  вона  неначе  дощ
Нещадно  ллє  не  знаючи  зупинку
Ти  просиш  зупинись  хоч  на  хвилинку
А  він  все  ллє  немов  тебе  не  чує

Печаль,  печаль  вона  неначе  сон  страшний
Що  в  піт  тебе  кида  посеред  ночі
Коли  присняться  ті  похмурі  очі
І  ти  кричиш  у  темноту  закривши  очі

Здається  все  живе  навіки  вмерло
І  все  що  ти  любив  в  мить  стерло
Ця  люта  мла  безстрашна  наче  смерть
І  день  за  днем  ми  на  нещадна  круговерть

Немов  роса  що  вранці  зникне  в  полі
Кайдани  на  руках  розірвеш  від  неволі
Туга  коли  душа  бринить
Коли  не  знаєш  хто  кричить

В  твоїх  думках  неначе  світ  заснув
Він  був,  він  жив,  і  в  одну  мить  забув
Забув  проснутись,  може  й  не  хотів
Із  часом  день  його  старів

Він  йшов  кудись  не  знаючи  зупинку
У  слід  йому  кричиш  ти  зупинись  хоч  на  хвилинку
А  він  глухий  неначе  і  не  чує
Й  солоний  смак  той  не  відчує

Втомився  день,  втомилась  ніч
Печаль  така  є  дивна  річ
Вона  тихенько  проникає  в  душу
І  в  попіл  тре  і  розвіває  твою  тушу

В.  Прокопович…….

01,08,2014,

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787999
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.04.2018
автор: Віталій Прокопович