Ту любов із дитинства по житті я несу,
Квітку жовто-гарячу до душі пригорну.
Розцвітає латаття, цвіт збирає росу
Серед трав на болоті, що вже ждуть на косу.
Чайки з криком кружляють над весняним гніздом,
Бусли звагом чвалають по воді з чистим дном.
Жабка квакнула й стихла під торішнім листком,
Лиш зелена подушка від ходінь ходуном.
Із-під хмарки веселе сонце пряжу пряде,
Золотого проміння жмут кидає та ллє
Світло ясне, що живить теплом серце живе,
В грудях лоскотом ніжним проростає на все.
19.04.18
світлина автора: Валентина Ланевич
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788200
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.04.2018
автор: Валентина Ланевич