Вечорами серцебиття поїздів прискорюється
І добре прослуховується з мого балкона,
Як і колискові птахів своїм дітям,
Розмови, вина́ оксамитом омиті -
Утома дня, який падає долу.
Вечорами день знімає свою уніформу,
Одягає легкий домашній халатик,
Дозволяє собі сигарету й бокал розе́,
Пробачає усім, забуває усе
І на пружній зеленій траві вкладається спати.
Вечорами міста, насичені алкоголем, добрішають,
Собаки хвостами замітають вишневий цвіт,
Мордами водять наліво й направо,
Туди, де тушкується м'ясо у стравах,
Що завтра їх хтось понесе на обід.
Вечорами ніколи не буває самотньо -
Саджати людину у клітку - привілеґія ранку,
До душі у цей вечір дивитись на зорі з-під стріхи,
Слухати, пити вино, хрумтіти горіхами
І потроху, потрошечку так помирати...
20.04.2018
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788226
Рубрика: Міська (урбаністична) поезія
дата надходження 20.04.2018
автор: Wiggily