Словесна терниста дорога

Слова…  Вони  вміло  розбуджують  вмить.
Відкриють  цікавий  навколишній  світ.
Далекий,  привабливий,  загадковий.
Відчуємо  потяг  не  випадковий:
В  пізнанні  збагатимо  внутрішній  світ,
Стосунки  взаємні  ,  та  й  розум  не  спить.

Слова…  Вони  стислі  бувають,  гіркі.
Спілкуємось  мляво  або  залюбки.
В  словесні  баталії  йдуть  юнаки.
Грайливо  шепочуть  дівчатка,  жінки.
Порадник,  напутник  та  друг,  помічник.
Згуртуємось  разом  –  і  кожен  так  звик

В  словах  порятунок  та  відгук  знайти.
Буває,  що  кличуть  інтриги  плести,  
Тоді  аж  занадто  бувають  бридкі.
А  ще  полюбляють  ставати  в  рядки.
Зростають  у  віршах,  творчій  дорозі.
Висот  досягнути  прагнуть  у  прозі.

Слова…  Водопаду  грайливий  потік.
І  пісня  без  них  не  отримає  хіт.
Слова  з  ніг  збивають,  в  безодню  несуть.
Впливають  на  вчинки  та  поведінку.
Буває,  образять  навіть  дитинку.
Важливо  завжди  зрозуміти  їх  суть.

Слова  –  відгук  серця,  приносять  страждання.
Відчутно  сприймаємо  біль,  хвилювання.
Із  ліжка  піднімуть,  коли  в  безнадії,
А  ще  допоможуть  здійснитися  мрії.
Вказівка  важлива  –  дарунок  від  БОГА!
Веде  нас  терниста,  словесна  дорога!

26.03.2018
Свидетельство  о  публикации  №118042006882  

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788302
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.04.2018
автор: Вікторія Лимар