ЗАГРАНИЦЯ
Устану рано ще до днины
Най си жона і діти сплят
Збираю цуря у тайстрины
Бо в роботу гія йти опят
Устану рано абы вспіти
Ще на нибі світится звізда
Лишати мушу жону й діти
Жене ня в світ лиха біда
Покладу в сумку солонины
Мáсти ще тай банку мняса
А в души - гі бы тернины
Надоїло ми сяке до фраса
Та що я вдію - гроши треба
Мусай йти дись за границю
Не паде нам манна з неба
Мусай гурько гнути поясницю
Два раз на гуд бываю дома
На Руздво тай ще на Паску
Мнóгым ситуація знакома
Маєме сяку выд Бога ласку
Може даст Бог дись-колись
Всьо ото ще инак буде
Перед образами помолись
І йди у світ гі й другі люди
Повезут ня дись у краї даликі
Далеко встанеся сімейный очаг
Мої діточкы выростут великі
Не на моїх на чужых очах
І пруйде так життя ниборе
По заробутках-заграницях
Кого волнує чуже горе
Кручуся гі білка межи шпицях
Автор: Мігаль Стан, с. Уґля, 15 марта 2018 г.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788401
Рубрика: Гражданская лирика
дата надходження 21.04.2018
автор: Міша Стан