Могутній птах із вільними крильми
Й широкою, як степ, душею,
Ніколи не подасться у найми.
Гордитись буде волею своєю.
Могутній сокіл, що до волі звик,
Не сяде в клітку, що скує свободу.
Могутнього в саванні лева рик
До панування кличе на своїй землі народу.
Безстрашний і могутній вепр дикий,
Що за дитя розі́рве на шматки.
І десь далеко чутимуться крики.
Коли на волю вепр побіжить.
Свободолюбний вільний той мустанг
Що в преріях ширяє без упину.
Для нього не відоме слово «пан»
І він не знає, як на когось гнути спину.
А вільний вітер, що ширя в степах,
Дає новий свободи-долі подих.
Та квітка розквітає у садах.
А їй на шию накидають зашморг.
Бо знає, що росте в неволі.
Красою пану прислужити має,
А пані викидає у траву, недолю.
Пекуче сонце квітку цю вбиває.
Народе, що до волі прагне,
Що пута розривати вміє.
Ніхто тебе, крім тебе, не зодягне.
Ці образи для тебе не чужії.
Твої герої, що у вічності святій,
Властивості усі ці також мали.
На смерть стояли на землі своїй.
Безстрашно, гордо у бою вмирали.
Щоб жили ми, спокійно жили.
І дихали на повні груди.
Своїм повітрям і під своїм сонцем.
На віки-вічні, завжди й всюди.
22.01.2016 р. © В. Загрійчук
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788451
Рубрика: Патріотичні вірші
дата надходження 21.04.2018
автор: Володимир Загрійчук