Веде дорога поміж гір
До призабутого села.
Спливло чимало літ з тих пір,
Як мати юнкою була.
Злетів пахучий липів цвіт
Парубкувань і стріч палких,
Сліди заплутав родовід,
Не віднайти струмочків тих.
Я підіймаюся на схил
І припадаю до основ:
Тут – пуповинна лійка сил,
Струмує істинна любов.
Тепер куди б не занесло,
Не розірветься той зв’язок.
Пульсує венами тепло –
Чумацький шлях моїх зірок.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788499
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.04.2018
автор: Оксана Дністран