А тиша билась крильцями й мовчала.
Здалося, світ завмер на три хвилини.
Ні шереху з порожнього причалу
До мене, ані звука не прилине.
Густий туман в просторах неозорих,
Ні, не туман, це зграї хмар сердитих
У кошики складають свіжі зорі.
І як ці три хвилини пережити?
Не гоже тиші більше вже мовчати,
Я бачу на причалі сонця відблиск.
За декілька секунд тебе стрічати.
Годинник розпочав інакший відлік.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788510
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.04.2018
автор: Світлана Петренко