Падаю. Підставляю долоні –
Стрімко ловлю сам себе в цьому падінні.
Ошелешено осягаю в загоні,
Жах, кровавої меси кориди.
Лечу. Розпластані крила/думки –
І радість польоту клекоче нестримне.
Випадає меч з моєї руки –
І я став не людина вже, вірогідне.
Несусь. І вітер свище моїм волоссям –
Нездоланність подій ранить вогнем.
Хоч у Лаврських Печерах суттю я врісся,
Хоч десь чекає на мене Едем.
Стою. Зверхньо усмішко все оглядаю –
Там, нижче колін життя вирує,
Таємниці його достеменно знаю
Але це мене тільки таврує.
Пливу. Червоні думи/вітрила
Прикрашають вдало сміхом мій тримаран.
Сонце палає немов барило,
До нього несусь, на обрій йду на таран.
21.04.2018
Липовий Скиток
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788513
Рубрика: Містика
дата надходження 22.04.2018
автор: Левчишин Віктор