Цей запах кави передмістя,
Буваю тут вже років двісті,
Вдивляюся в старі картини
Якоїсь невідомої родини.
Фортепіанні іноді концерти
Пробуджують життя в німій красі,
Життя тут неможливо стерти,
І недоречне це мінорне сі …
Сиджу, чекаю, бо сьогодні день,
Коли до мене ти на мить приходиш,
Було, що раз на рік. Тепер - лише на сто,
Там в інших тих світах якась незнана бродиш …
Але я бачу, що тобі це теж болить,
І що змагання з часом вже над силу,
Нічого не загасло і ніщо не спить,
Нам просто лиш на мить весь світ цей зупинили …
І того нашого німого почуття
Достатньо лиш на ці хвилини.
Що можуть в космосі маленькі дві людини?
Окрім як об’єднати два його кінця …
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788603
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.04.2018
автор: Дружня рука