Покута

Саднить  і  мається  душа  моя  -  
Її  провина  хвилею  накрила.
Свідомо  не  чинила  злого  я,
А  мимоволі    кривди  наробила.

Де.  є  такий,  хто  зроду  не  згрішив,
Чиє  сумління  чисте,  як  сльозина?
Я  перед  кожним,  хто  безвинно  жив,
Смиренно  рада  прихилить  коліно.

Великодушний  Отче  нас  усіх,
Ти  ж  не  караєш  і  не  судиш  всує!
Умисний  мій  і  ненавмисний  гріх
Прости,  прости  мені,  Тебе  прошу  я!

А  без  покути  як  у  світі  жить?
Тягар  вини  не  всякий  нести  може.
І  всі,  кого  я  скривдила,  простіть!
Помилуй  душу,  милосердний  Боже!


 

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788737
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.04.2018
автор: Ірина Васильківська