[b]Л[/b]іта кохання не рахує
[b]І[/b] за минулим не шкодує, ні.
[b]Т[/b]а й замків із піску вже не будує,
[b]А[/b] розквіта, мов квітка, знову по весні.
[b]К[/b]охання мудре та вже сиве
[b]О[/b]бманливим ніколи не було.
[b]Х[/b]вилин не шкодувало нам щасливих,
[b]А[/b] поруч з нами без сумління вперто йшло.
[b]Н[/b]ас вчило мудрості й терпінню,
[b]Н[/b]е завжди дослухалися порад.
[b]Я[/b]к часто почуття хворіли лінню,
[b]Н[/b]аводили невміло у стосунках лад.
[b]Е[/b]моції бували різні —
[b]Р[/b]озраду нам кохання знов дає.
[b]А[/b] головне, що наші душі рідні,
[b]Х[/b]ай в них завжди-завжди закоханність живе.
[b]У[/b]квітчане кохання первоцвітом,
[b]Є[/b] найдорожчим подарунком в світі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788753
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.04.2018
автор: Радченко