Дружино,голубко,посидь біля мене,-
Настав вже розлуки нам час...
Мене вже чекають,я їду від тебе,-
Тебе захищати й наш край!
Я знаю,кохана,нелегко нам буде,-
Розлуку важку переждать.
На вулиці нашій живуть гарні люди,
Що люблять усім помагать...
Тебе пригорну я до серденька, люба,
І в очі твої зазирну.
Тебе пам"ятати щомиті я буду,
І скоро до тебе верну...
А ти бережи: і себе, і дитину,
Її ти для нас народи...
Не плач, не лякай нашу крихітку милу,
І вір,що не буде біди...
Тобі обіцяю я буть обережним,
Для тебе себе берегти...
Та все ж, де війна,там і ризик безмежний,
І ворог підступний і злий...
Усе буде добре,повір мені,люба,
І віру,й любов бережи...
І син наш,чи донька,дитя наше любе,-
У серці моїм назавжди...
Не час уже плакать, благаю спинися,
Прощання настала пора...
Мене вже гукають,прошу усміхнися,
Наповнися Миру й Добра!..
Отак і розстались, а біль залишився,
І розпач гіркий на устах...
У довгу розлуку той біль перелився,
Війна ж це і розпач, і страх...
Щоб згинули війни назавжди, навіки,-
Готові усе ми зробить,
Наповнити Миром і світ весь, і ріки,-
Трудитися,жить і творить...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788844
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.04.2018
автор: геометрія