Ну що ти, музиканте, обіймаєш так гітару?!
Вона ж мовчазна, несмілива, нежива?
Ти кажеш, що почув в словах моїх неправду.
І що вона насправді не така ….
І що у ній живе нестримна вибухова сила,
І що у ній любов, яку ув’язнити несила.
І що у ній сердець людських позичена краса,
І що у неї теж, буває, виростають крила …
Послухай, дай-но я тобі зіграю,
Душа дозволить, може й заспіваю.
Бо я насправді тут не просто так стою.
Я на розмову з друзями чекаю …
Спочатку вітер тихо гомонить,
Заходить сонце, голосно мовчить,
Старезний явір плечі підпирає,
А молода черешня теж когось чекає …
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789002
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.04.2018
автор: Дружня рука