Вогонь, невгасимий, палає в мені,
В душі, серед бурь, ураган.
Змітає усе на своєму путі,
А в серці справжній вулкан.
Ти здалеку вогник свій гасиш в собі,
А мрії літають за вітром.
І як зрозуміти, чому в голові,
Як громом лунає: Ти... Ти... Ти?
Якщо б хоч на мить пригорнути,
Грудьми доторкнутись грудей,
В бездонних очах потонути,
Не спати ні днів, ні ночей.
Торкатись, впиватись,ковзати,
П'янкий аромат відчувати.
В обіймах й цілунках згорати,
Взаємності дару бажати.
І бути твоєю до крихт, до дрібниць,
До подиху в тиші, до стогону.
Очей млосний погляд, що все спопелить,
В жаданні гріха і полону...
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788763
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789017
Рубрика: Поетичні переклади
дата надходження 25.04.2018
автор: М.С.