- І знов мені не спиться, -Прийшов би я до тебе,
й дрімота не бере... та не пуска земля...
Прийди до мене, милий, Ти знаєш тут,у небі,-
і пожалій мене... лиш Місяць звеселя...
-Мені без тебе,милий,
так важко стало жить...
З тобою ж ми щасливі
були у кожну мить...
-Пробач мені, кохана, -Хотів я захистити,-
по-іншому не міг... і край свій, і людей...
Війна оця погана З тобою в щасті жити,
нас розвела навік. виховувать дітей...
-Тепер у тебе небо,-
безмежно-голубе...
В мені живе від тебе
дитяточко мале...
-Тобі я обіцяю, -Спасибі тобі,мила,-
для нього все зроблю... за серце золоте...
Його я відчуваю, І вірю,що дитина
як і тебе люблю!.. відважною зросте...
-Благаю не журися
і бережи дитя...
Я й тут буду молиться
за ваше майбуття...
-Ти не печалься,любий, -Тобі ще обіцяю,
я все переживу... що й пам"ять збережу...
І сили наберуся, І нашому дитятку
й дитятко збережу!.. про тебе розкажу...
-Пробач й прости,кохана,
віддайсь на милість сну...
Хай радість буде з вами,-
і в снах, і на яву!..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789309
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 27.04.2018
автор: геометрія