Ідеальних людей не буває,
І образ тобі не створити.
Ідеал поєднання зла і добра,
А не тільки добро на світі.
Це і ніжність і турбота в очах,
Але також і гримнути треба.
Постояти за себе і свої права,
І за волю, бо як же без неї?
Ідеальна людина, то найде компроміс,
Та нікого й пальцем не троне.
Та слова ідеальні на війні просто пил.
Там, нажаль лише сила говорить й надія.
Надія всіх жінок, матерів, і дітей то надія.
Що повернеться батько, чоловік або син.
Вони наша надія.
Ідеальних людей не буває.
Бо всі ми трішки злі та холодні.
Трішки сумні та запальні,
А не тільки веселі та добрі.
Всі ми можемо й зуби показати,
Бо характер у нас не на жарт.
Але у всіх нас українська душа.
Така ж безмежна і добра,
Як і наша земля.
Та і саме тому,
Ми ставимо стіну.
Щоб найкраще в нас не зачіпали.
І тому не ідеальні.
Це ж яку треба мати душу та серце,
Щоб всі слова пережити.
Не людську, це вже точно.
Це вище за нас.
Бо всі ми неідеальні діти,
Проте Всім нам дано шанс бути другими.
Бути собою, людьми.
Та й навіщо до ідеалу старатися іти.
Коли з ним ми, не ми.
Як я кажу ідеальних людей не буває.
Та й хіба вони треба?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789446
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.04.2018
автор: Денисенко А.