Переді мною кам’яне Побужжя –
краса земна, емоцій феєрверк!
Вода і камінь, мов якесь подружжя –
прадавній лик і досі не померк.
Звисають над водою грізно брили,
тече дзвінка вода на перекат.
Уява стрімко розправляє крила –
тут скіф стояв на скелі чи сармат…
Історія в граніті, як в доспіхах,
живе вздовж Бугу, славної ріки.
Вона залишила повсюди свої віхи,
як пам’ять про минуле, на віки.
З тих пір спливло води уже немало,
в ній зір скупалось не один мільйон,
Історія безслідно не пропала –
все пам’ятає Актовський каньйон.
Над ним лунала запорозька слава,
де пращури заклали древній Гард.
Тут починалась воля і держава,
цивілізація колись тут брала старт.
Одне з семи чудес у Україні,
парк каменю, реліктів і води.
Чому ж втопити все те хочуть нині
й паланки Буго-Гардської сліди?
Пощо ж лютують ненажери ситі,
того, що вкрали, їм сьогодні не стає?
Бо історична правда й у граніті
перевертням спокою не дає!
29.04.2018
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789507
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 29.04.2018
автор: Олександр Мачула