А я пишу, не кланяюсь нікому,
Я вдячний тільки Господу Святому,
За ті Дари, що дав Господь мені,
Щоб нести людям радість на землі.
Хай кажуть недруги, що я пишу не те,
На старість розум маками цвіте,
А я щасливий в світі за ту мить,
Якщо мій вірш любов зуміє запалить.
Якщо пишу я в віршах що кохаю,
То декого це навіть роздражає,
Кажуть що вже пройшла кохання мить,
Що треба сірим сьогоденням жить,
Коли я біль комусь наніс піснями,
Нехай той першим кине в мене камінь.
Коли я людям біль знімать стараюсь,
Страждання пережить допомагаю,
Коли лікую спраглі тіло й душу,
Чому я виправдовуватись мушу?
Нам кожному Господь дари дає
І звітуватиме з нас кожен за своє.
Я все своє життя людей люблю,
В віршах виплескую до них любов свою.
Так, я пісні пишу, і іх співаю,
Й ніякоі крамоли не вбачаю
Якщо дарують радість ці пісні,
На серці тепло й радісно мені
До віку буду Господа хвалить,
Що дав мені Він Дар людей любить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789553
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.04.2018
автор: Амадей