Ластовинням жовтим розляглись кульбаби
У траві, гаптованій нефритом.
Очі твої сині, ніби неба зваба
В сонячно-веснянім колориті.
Я не мислю навіть вже без тебе світу,
Ніби Лель, ти граєш на сопілці.
Віття у рясному сніжно-білім цвіті,
Задзвеніла золотава бджілка.
Ми весну стрічаєм разом тридцять шосту
Дружно у родиннім, теплім колі.
Хоч було нам жити не завжди і просто,
Богу щиро дякуєм за долю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789575
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.04.2018
автор: Світлая (Світлана Пирогова)