Не кожен замок простоїть віки

Не  кожен  замок  простоїть  віки,
Не  кожен  слід  в  історії  залишить.
Не  кожному  вдається  долю  вишить,
Гріхи  завжди  даються  навзнаки.

Життя  мого  розшите  полотно,
Яскравими  нитками  зверху  шите,
Стібочками  рівненькими  покрите,
А  знизу  все  у  вузликах  воно.

Нічого  вічного  у  світі  не  бува.
Складеться  вишивка  в  сім’ї  життєву  скриню,
До  полотна,  що  складено  донині,
Де  доля  роду  поки  ще  жива.

...Стоять  славетні  замки,  врісши  в  небо,
Їх  будівничих  вже  давно  забуто.
Лиш  тільки  вітер  у  бійницях  чути,
Та  тихо  води  точать  древні  греблі.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789669
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.04.2018
автор: Олена Бокійчук