В спекотнім небі ластівки кружляють.
Мов кажани – висвистують комашок.
А підросте малеча – щільна зграя
Замиготить поміж будинків наших.
Зів'ються в піруеті – і дорослі,
І цьогорічні пташенята-діти.
Радійте, поки літо! Прийде осінь –
Настане час до вирію летіти.
Напевно, має значення «роїться»,
«рій» –«вирій», дивне старовинне слово.
Та чуєм: ірій… і вже сенс двоїться,
Зі словом «рай» співзвучне загадково.
Алеж я бачила на власні очі,
Та й люди кажуть: інколи буває,
Коли чекає те, чого не хочеш –
Під самі вікна птиця прилітає…
Така прикмета в нашого народу:
Невдовзі перед дниною сумною
На небо – птах показує дорогу.
..Яка ж пташина прилетить за мною?
Дебелий голуб з нерозумним оком?
Чи горлиця, чиї пісні – мов клекіт
Серед каміння пінного потоку?
Снігур – зимовий гість країв далеких?
Горобчик, може? – їх у нас без ліку…
Чи омелюг – веселий і красивий?
Чи з піднебесся вниз злетить шуліка,
Що цяткою кружляє над масивом?
Чи ластівка доречно чорно-біла
(Таке вбрання – значній події личить),
Чи з небом ледь захмареним на крилах
Як сонце жовта крихітка-синичка?
Не вічна – жодна на землі людина,
Але, мабуть, не так буває страшно
Десь на світанку тихо світ покинуть,
Як за тобою – прилітає пташка?
А може – як то вам здається, люди –
Це лиш – винагорода… І годиться
Самому буть – спокійним, сильним, мудрим,
Щоб за тобою – прилетіла птиця?
...Чому мені про птиць згадалось нині?
Птах Донебай, незнаний в нашім краї,
Гарячим вітром над степами лине,
Холодним вітром серед гір кружляє,
Гукає… і гукає… і гукає…
10 червня помер Чінгіз Айтматов.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=78981
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 12.06.2008
автор: Кузя Пруткова