Устами тчеться ніжний шовк--
й співучий соловей вгорі замовк
над оксамитом буйних грив
несполовілих дужих нив.
Із неба спуститься блакить,
як моя мова забринить.
Забудуть тайни комиші,
почувши звук її лише.
Заграє хвилями ставок,
як заплетуться в колосок
пісні закоханих дівчат,
що під калиною стоять
й читають зорями любов—
і мова ця поллється знов
в бездонні душі і серця…
Й не буде плину цім кінця.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789884
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.05.2018
автор: Valentyna_S