В обіймах вечора кричу тобі,
Такому незнайомому, як ранок
В повітрі поцілунком кличеш ти світанок.
І я зникаю, наче дощ в сльозах.
Між нами відстань. І між нами час.
Моє минуле – це твоє майбутнє.
Можливо, ти знайдеш мене у снах.
Побачиш бажане та незабутнє.
Почався дощ. Ніч місто обняла.
І я стою на роздоріжжі долі…
Тендітним поцілунком роздягла
І покотилася сльоза поволі.
Я відчуваю сонця перший промінь -
Це ніжний дотик уст твоїх зрадливих.
Мене проймає гострий, дикий сором
Від рухів в тілі ніжних та пестливих.
Вже сходить сонце. Місяць догора
І я зникаю під покровом ночі.
Засліплює ранковая імла
Твої спокусливо-звабливі очі.
© Ольга Баландюх, 05.03.16
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789953
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.05.2018
автор: Ольга Баландюх