Весна... І знову сон тікає,
І знову "не про те" думки.
Хоча уже "не ті" роки
Та спасу від весни немає.
Від тих весняних аритмій
Серця "заходяться" в півсвіту,
І порятунку ждуть у літа —
Якихось адекватних дій.
Весна — пора банальна року,
А в людства — гормональний бум
Мов з феромонами парфум
Розлили світом ненароком.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790058
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.05.2018
автор: Патара