На рибалці вірні друзі
(Досі дружать ще зі школи)
Швидко риби наловили -
Пощастило, як ніколи!
Юшку швидко тут зварили,
Випивка - все як годиться…
Після трапези, як завжди,
Кожен починав хвалиться:
-Оце, хлопці, я як вип’ю,-
Першим розпочав Данило,-
Заспокоїтись не можу,
Поки не дам комусь в рило.
Ну, звичайно, тут не буду
Я нікого із вас бити:
Я один, а вас то - двоє,
Зможете мене втопити!
-Я як вип’ю,- Олег каже,-
То стаю геть нікудишній,
Дуже хочу зразу спати,
Відчуваю, що скрізь лишній.
Ось і зараз - десь приляжу,
Вже злипаються повіки,
Розбудите мене, хлопці,
Бо отак засну навіки.
Вітя каже: -Після чарки,
(Кажу правду, не хвалюся)
Дуже роблюся сміливим,
Навіть чорта не боюся!
Я пішов би в саме пекло,
Я б з дияволом змагався,
А чи навіть з сатаною
І нічого б не злякався!
-Що ти мелеш? - Олег каже,-
Твою жінку хто не знає?
Та вона в своїй подобі
Усю нечисть представляє!
-Ну, щоб Таньку не злякатись…
(Тут в собі я розібрався),
До такого стану, хлопці,
Я іще не напивався!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790090
Рубрика: Гумореска
дата надходження 03.05.2018
автор: Катерина Собова