[i]Наташі Бові[/i]
У Наташі озерця-очі,
Як у березні небеса.
Голос – чистий, дзвінкий струмочок
І розкішна диво-коса.
Зараз кіс таких не побачиш,
Бо повітря й життя не те,
А в цієї Наташі наче,
Як з води та коса росте.
І не тільки коса. Не тільки!
Де вона, там усе росте.
І рясніє плодами теж,
Бо Наташа – неначе бджілка.
Золоті має руки й серце.
Знають, певно, свої й чужі,
Що до всього, коли торкнеться,
Додає доброти душі.
Жаль, зустрінеш таке не часто,
А неждано мені – вдалось!
Для Наташі я кличу щастя
І в думках відганяю зло.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790104
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.05.2018
автор: Ніна Багата