Я ходити люблю босоніж
По траві росяній біля хати...
Відкриваю всі двері навстіж,
Щоб і хату теплом наповняти...
Розглядати люблю все навкруг,
Розмовляти з птахами й квітками,
Бачить сонечка раннього круг,
Й відчувати тепло під ногами...
По садку я щоранку ходжу,
Його чарами я наповняюсь,
Я любуюся ним і кажу,
Що на нього найбільш сподіваюсь...
Він мене не залишить в біді,
Відведе від жури і відчаю...
Довіряю йому і тоді,
Коли болі і сум відчуваю...
Бо ж байдужим мій сад не бува,
Я підтримку його відчуваю,
І наснага в мені ожива,
І душею я з ним спочиваю...
Від трави росяної й садка,
Стає гарно мені й веселіше,
І не буде від того гріха,
Коли я напишу про це вірша...
Мені легко стає на душі,
Ніби ближче я стала до неба,
І пишу,як умію вірші,
Мені більше нічого й не треба...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790147
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.05.2018
автор: геометрія