Марія жде

               

                                                     "Горе  вам,  коли  про  вас  усі  люди  
                                                     будуть  добре  говорити…"
                                                                                             (  Ап.  Лука)

Та  горе  всім,  помпезні,  горе!
На  горі  шат  хита;  –
а  він  лиш  добре  вам
говоре!
Та  в  мені  кров  гірка;  –  Кармелюка!
Де  шат  хита,
шум  на  горі  хита!
А  з  башти  до  канйону  –  на  руках!
В  бурі,  в  бурі  творить  стрибка!

Так  ту  мотузку  і  вкривала  кров  –
свята  рука!  –

а  шат  спита;,  а  шат  хита;,
а  шум–  нагірний!
Усти;ме!  глухарі  вікам!
натворено!  
Чи  не  правий  щонайуніверсальніший  –
Лука?..


І  ви,  «благообразниє»,  риби  в  воді,
Це  при  найживійшому  мені,
розкинулись  у  всіх  п’яти-шести
материках!
А  у  мені  кипить  і  дух!  і  кров!
вільняцьке  на  Поділлі  не  ярмо;–
полин!
Я  Бога  сам  із  юності  боров!
Любовю!

Де  ви,  порядні  зво;лочі,
були?!
Що  їли?
несли,  доносили?
куди  й  чиє  ребро,
і  підребе;рця?
Гарно  вам  у  серці?
Знов  –  лиш  яке  дозволене  говорите?
 
Дозволене  –
й  лиш  на  сміливість,  що  дозволена!  –
говорите?
Відвагою  Павловою  всі  горите;??!
Лиш  попадіться  мені  в  руки,  попідго;рники!
заникані  сміливі  козаки!..


Бо  в  тих  жінок,  які  будуть  одспівувати
чистих  нас  –
будуть  в  руках  трястись  
як  при  Устимові  –  ога;ри!!
Та  намалює,  зці;лить  ще  й  опише  нас
Лука!
Там  шкури  всі  поодстають!  –
у  всіх  у  примунди;рених    –  
разом  з  подільськими  припа;рками…

Ви  ще  не  чуєте!
Бога  забули  –  будете  відхаркувать!
Ви,  після,  Бога  вже  не  присука;ли,
ні,  не  просили,  і  не  принука;ли…
і  не  молили,
ні!  мільйон  тижнів  –  як  він:  з-за  грат!!!
І  завтра  скажете  до  мене:  брат…
Ганьба  моя!  –  
при  моїй  стелі  ви,  всесвітні  боягузи,
і  самокастрати!!
мов  перепе;ли  у  огромненьких  хатка;х…
 
хладні  незда;ри…
«благообразниє»  !  у  всіх  шести  материках,
баби  ви,  не  чоловіки;!!..

Бездухі,  Він  жде:
ану  де  серце  добре
та  кріпка  рука!!
Ще  б  поборотись  !
Кожен  –  собі…
Якої  б  вам  фігні  про  мене
напоро;ли!...


І  чи  не  правду  вам  казав  святий,
щонайморальніший  Лука?

З  БОГОМ,  корисні  собі?..
В  дитинстві  травма  ваша  –
й  вже,  ові;лені,  в  віках.

Так,  не  було  на  вас  святителя  Кармелюка!
А  він  з  канйона  утікає,
біжить,  біжать  гаї!  –  
і  його  прикрива;ють!  –
ось,  бачить  її  !  –
і  він  її  обнімає…
Бога  Живого!

Живого  Бога  –
у  любимій  ній…  
Бога  Живого  прославляє!..

15.12.2006

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790269
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.05.2018
автор: Шевчук Ігор Степанович