Висота

Нікуди  падати,  коли  ти  і  так  вже  низько.
Здіймаєш  очі  в  гору,  дивлячись  на  обеліски.
Молишся  до  тих,  кого  уже  нема.
Їх  забрали  не  наркотики,  а  сука-війна.

Вони  хотіли  жити,  навіть  більше,  ніж  ти.
Та  їх  душі  злетіли...  погляд  із  висоти.
На  ринвах  грає  дощ,  а  ти  забув  свій  зонт,
У  місті  на  букву  О  шукаєш  загублений  зонд.

Зграями  мрії  відцвітають  у  вирій.
На  місяць  вию  -  безсердечний  виріб.
Кожен  ранок  встаю  і  починаю  спочатку:
Дивлячись  у  дзеркало,  стріляю  в  десятку!

04.05.2018


адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790327
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.05.2018
автор: Олександр Подвишенний