Ранок сповзає з міцних бастіонів,
Мідні атланти струснули світ.
Промені збігли по замкових сходах,
Липам під ноги падає цвіт.
Пахне трояндами затишний дворик,
Кидає тінь бароковий парк.
Терпкі нектари вже грають у гронах,
Їх сподобить ще сам де Бальзак.
Постать тендітна стоїть в павільйоні,
Погляд спинився поміж дерев.
Чий силует так приховують клени,
Хто самоту її стереже?
Тайна сердечна веде по алеї…
--Ось він, коханий! Згубо моя!
Пташка тріпоче у грудях Марії…
Муж у дорозі від короля…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790362
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.05.2018
автор: Valentyna_S